Новомосковський район
www.novomosk-rn.dp.gov.ua


З метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві Президент України підписав Указ “Про День захисника України”
від 14.10.2014 року № 806, встановивши День захисника України – свято, яке щорічно відзначається 14 жовтня.
День захисникаУкраїнинероздільнопов’язанеізрозвиткомвійська та військовихтрадицій. Традиції в життісуспільства і окремоїлюдинивідіграютьважливу роль. На їхосновістворюютьсяморальніідеали, принципи, переконання і норми, яківизначаютьстосункиміж людьми і ставленнягромадян до своєїдержави. У свою чергуставленнялюдини до країниуособлюється у таких поняттях, як “Вітчизна”, “Батьківщина”, а найвищимпроявомлюбові до рідноїземлі є готовністьборонитиїїціноювласногожиття. Сучаснізахисникитериторіальноїцілісності та незалежностіУкраїнизберігають і примножуютьтакусвятувійськовутрадицію, як традиціявійськовоготовариства. Військове братство – морально-правова норма взаємовідносинміжвійськовослужбовцями у військовихколективах, яка суттєвовпливає на їхзгуртованість і боєздатність. Формами проявувійськовоготовариства є взаємовиручка в бою, взаємодопомога в навчанні та службі, вшануванняпам'ятізагиблихтоваришівтощо. Бойовітрадиції, щонародилися у давнічаси, протягомусієїісторіїУкраїнипостійнорозвивалися та наповнюютьсяновимзмістомновимипоколіннямизахисниківБатьківщини.
Зогляду на гібридний характер війни на сходінашоїдержави ми відзначаємо День захисникаУкраїни у широкому розумінні.
Маємо сьогодні говорити про те, що захисниками України є не лише військовослужбовці, а й усі громадяни, які своєю сумлінною професійною і громадською діяльністю забезпечують економічний, гуманітарний, освітній й інформаційний захист держави. Активногорозвиткунабувволонтерськийрух, до якогозалучилисячималоукраїнців як у межах нашоїкраїни, так і закордоном. Нерідкоціноювласногожиття вони допомагаютьукраїнськійармії, доставляючидомісцяпризначеннятехнічнеоснащення, харчі, тепліречі, амуніцію, ліки.Вражає масштаб їхньоїдіяльності на допомогупораненимвоїнам АТО, сім’ямучасників АТО,родинам вимушенихпереселенців з Криму та територійохоплених 2 війною. Ці люди стали мирнимивоїнами і надійнимизахисникамиБатьківщини, а їхнядіяльність – зразкомсамовідданості та патріотизму. Історичнадовідка 14 жовтня церкви східного обряду відзначають свято ПокровиПресвятоїБогородиці. Його суть – ідеязаступництваБожоїМатері над християнами. Свій початок свято бере з IX століття: у Константинополіпід час служби у ВлахернськійцерквіблаженнийАндрійудостоївсяявленняБогородиці. Вона простягласвій покров над людьми в знак того, щодаєїмсвійзахист. ВшануванняПресвятоїБогородиціПокрови – захисницівідворогівмаєглибокекоріння і в Україні. Цятрадиціяприйшла до Русі з Візантії разом іззапровадженнямхристиянства у 988 році. Князь Ярослав Мудрийзбудував у Києвіцеркву на Золотих Воротах як вияввдячностіБогові і ПресвятійБогородиці. 1039 року вінвіддав народ РусіпідопікуБожоїМатері. Князь Володимир Мономах писав, щоперемогам над половцямизавдячуєБогові і заступництвуПречистоїДівиМарії. ТрадиціявшануванняПокрови як покровителькиукраїнськоговійськаперейшлавідруськихкнязів до козацтва. Свято ПокровиПресвятоїБогородицібуло одним з найголовнішихсвяткозаків, за щовоноотримало другу назву – Козацька Покрова. Тоді ж виникновий тип ікони – “Козацька Покрова”, де під омофором Богородицізображуютьсяукраїнськіієрархи, гетьмани і козаки.
Такожсамена свято Покровикозаки проводили ради, на якихвибирали нового гетьманаабочленівстаршини. ВшануваннякозакамиПокровипозначилось і на топоніміцітериторіїїхньогопроживання – сьогоднібагатосіл в Україніносятьназви “Покровка”, “Покровське”, “Новопокровка”. Значногопоширення культ Покровинабув і в Українськійкозацькійдержаві – Гетьманщині. Найактивнішебудівництвоцерков та іконописання, пов'язане з Покровою, припадає на добугетьмануванняІванаМазепи. Через шанобливеставленняукраїнськогокозацтва свято у свідомості народу воно почало асоціюватися з такими поняттями, як військова честь, звитяга, мужність, захисткордонів і рідноїземлі, побратимство.
У ХХ століттікозацькітрадиціїнайяскравішенаслідувалаУкраїнськаповстанськаармія. Символічним днем утворення УПА вважається 14 жовтня 1942 року. УПА діяла до вересня 1949 року, післячогореорганізована у збройнепідпілля, яке діяло до початку 1960 років. УПА – єдинавійськова сила у Другійсвітовійвійні, яка визначаластратегічною метою своєїборотьбиствореннянезалежноїУкраїнськоїдержави, відповідноборотьбарозгорталасяпротиусіх держав, щонамагалисязавадитицьому. УПА будувалася за принципами регулярноїармії: мала Головнийвійськовий штаб та штабивійськово-територіальниходиниць, офіцерськішколи, військово-польову 3 жандармерію, медичну службу, власну систему звань і нагород. За час діяльності через лави УПА пройшлопонад 100 тисячосіб. За участь у повстанськомурусічийогопідтримкукаральними органами СРСР булорепресованопонадпівмільйонаосіб.
Діяльність УПА булалогічнимпродовженняпопередніхперіодіврозвиткуукраїнськоговизвольногоруху, тобтонаціональноїреволюції 1917–1920-х років, підпільно-бойовоїдіяльностіУкраїнськоївійськовоїорганізації та Організаціїукраїнськихнаціоналістів 1920–1930-х років. З іншого боку, продовженнямборотьби УПА у форміненасильницького опору став дисидентськийрух 1960-х років і національнодемократичневідродженнякінця 1980-х – початку 1990-х років. Вояків УПА об’єднувалаідеязахистуУкраїнивідзовнішнього і внутрішнього ворога й утвореннянезалежноїУкраїни.Їхняголовнаперевага – наслідуваннябойовихтрадиційукраїнськихвоїнів, відвага, мужність і звитяга.
ПостановоюУкраїнськоїГоловноїВизвольноїРадивід 30 травня 1947 року буловизнано 14 жовтня 1942 року Днем постання УПА та встановленосвятковим днем УПА. СьогодніЗбройніСилиУкраїнипереживаютьглибокізміни – реформуваннясистемиуправління та матеріально-технічногозабезпечення й переозброєння. Не меншважливим є процесосучасненнявоєнно-ідеологічноїпідготовкиособового складу ЗСУ в умовахпротидіїзбройній та інформаційнійагресії: визначенняновихідеологічних і світогляднихорієнтирівдуховностівійськовослужбовців; формуванняідейвірностіУкраїнському народу; посиленняідеологічноїскладовоїпатріотичноговихованняособового складу та підтримка у ньоговисокого морального духу; виховання у військовослужбовцівпочуттяособистоївідповідальності за захистВітчизни. Ідейневиховання в Збройних Силах маєспиратися не на радянські, а на автентичнівійськовітрадиціїУкраїнського народу щодозахистукордонів і безпекисвоєїземлівідзовнішнього ворога, оскількиукраїнці – нащадкивоїнів-русичів, козаків, січовихстрільців і вояків УПА.